Етюд

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Останнє оновлення: Середа, 30 листопада -0001, 00:00

  Вечірня зіронька зійшла на небо. Діти лягли спати, а за кухонним столом продовжували розмову батьки.

   - Майже чверть зарплатні вираховують, - жалівся батько.

   - А чим же платити пенсії, допомоги? – намагалася заспокоїти себе і чоловіка мама Оля.

   - Чуєш, Тофіку, а чому не всі гроші отримує тато? – тихо запитала менша сестричка, схилившись зі свого ліжка.

   -  Я сам не все розумію, та все ж спробую пояснити, - відповів старший брат, - от уявляєш…

    Глафірка вслухалась у малознайомі слова, намагалась зрозуміти, а оченята поволі заплющувались.

    Аж  раптом простелилась дорога, з-поміж густих верховіть світило сонце.

Тофік і Глафірка  потрапили у країну « Без податків». Усе в ній було світле, яскраве, різнобарвне, але тут, чомусь, було невесело. Мешканці ходили сумні та непривітні.

    Діти підійшли до однієї бабуні-ельфа, що сиділа на пеньочку біля хатинки і запитали : „ Чому  ви всі такі ? Що з вами ? “. Вона, оглянувши гостей, відповіла: „ Ми живемо так багато років. Мешканці цієї країни давно вже не знають, що таке радість чи сміх. Тут усе зачинилось: школи, лікарні, заводи, підприємства, фабрики, магазини, бібліотеки, нікому не хочеться працювати. Колись наші мешканці були найпрацьовитіші, але зараз нічого не залишилось з тієї країни“. Тофік і Глафірка, почувши розповідь ельфині, зрозуміли, що в країні не платять податків і нема грошей у державі, за які можна було б відновити повноцінне життя. Агнесія ( так звали ельфиню) запросила гномів до себе в будинок, адже насувалася темна ніч і дітлахам потрібно було відпочивати.

   Зайшовши до  кімнати, Тофік і Глафірка здивувалися. Тут було так гарно і так мило, що аж перехоплювало подих, а ще пахло смачнючими суницями. Дівчинка, зайшовши до зали, ахнула. Вона в житті ще не бачила стільки квітів. Були і троянди, і ромашки, і орхідеї, і навіть її улюблені квіти - лілеї. Вона підійшла до бабусі Агнесії і попрохала: „ Будь ласка, подаруйте мені одну з цих прекрасних лілій “. Ельфиня посміхнулась і сказала, що дасть квіти, але попросила допомогти їй урятувати країну. Тофік теж знайшов собі заняття. У кутку світлиці стояла велика модель човна. Вона нагадувала йому про татка, тому що він розповідав сину багато історій про човники.

   Після довгих і приємних оглядин кімнат, бабуся запросила дітлахів на вечерю. Добре поївши, малі полягали спати, пообіцявши Агнесії, що допоможуть повернути радість у країну. Щоб дітлахи швидше заснули, ельфиня розповідала  про державу, яка була раніше. „ Колись давно, коли я  маленькою була, наша країна називалася « Податкова ». Тому, що ельфи не лінувалися, регулярно сплачували податки, і у нас були розвинені різні галузі. Усі мешканці плідно  працювали і приносили гроші в країну. Але одного разу один з жителів (його звали Вамбос ) розгнівався і сказав, що без праці і податків можна обійтися і вижити. Його підтримали інші жителі і наша країна після цього занепала. Що далі сталося ви вже знаєте.“ Розповівши цю історію, бабуся побажала  доброї ночі і пішла теж спати. Уночі уві сні  Глафіра побачила, як можна повернути жителів країни « Без податків » до роботи.

Рано-вранці дітлахи, поснідавши полуничним пюре, взялися до роботи.  

Спочатку вони сходили до сусідів бабуні Агнесії і розповіли їм, що працювати дуже весело і потрібно. Глафірка і Тофік попрохали їх, щоб вони прийшли завтра на галявину біля школи.  Після цього гості пішли по всій          країні і розповідали ельфам про  наміри відновити життя. Діти-ельфи знову б навчалися, але як говорив Тофік: « Немає навчання без оподаткування ».                                               

Наступного дня всі жителі зібралися біля лісової школи і там почали обговорювати питання. Перш за все вибрали ельфа, який керуватиме країною, а потім того, хто збиратиме податки в державі. Після цього всі взялися до роботи. Ельфинята повернулися до навчання. Але ж книг не було, тому жителі, у яких вони були, принесли їх у школу. Ті, хто працював на фабриках, заводах, у лікарнях тощо теж повернулися до роботи. У країні знову запанувала праця і любов. Податки, які сплачували в державу, пішли на виробництво книг, ліків, меблів, продуктів, також на виплату зарбітної плати . Усі повернулися до звичайного, веселого та цікавого життя.

  Країна « Без податків » знову стала « Податковою ». Злидні закінчилися, і розпочалося багате життя. Після довгої та цікавої подорожі Глафірка і Тофік дійшли висновку: „ Без податку немає в країні порядку! “

   ...Пробудження дітей було надзвичайно веселим. Вони не просто пережили цікаві пригоди, а й отримали нові знання.

Гармаш Лідія

  • 220x90 MONMS static

    wodenuk

    logopoippo2
  • pol yprav188x80 pedrpesacom banner dotsOsvitaUA logo
  • LogoTop.uk-UA
by joomlana.net