ДЛЯ МЕНЕ БУТИ ЗДОРОВИМ ОЗНАЧАЄ...

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Останнє оновлення: Понеділок, 08 лютого 2016, 04:42

Тренінг для вчителів

ДЛЯ МЕНЕ БУТИ ЗДОРОВИМ ОЗНАЧАЄ...

 

     Мета: психопрофілактика психічного здоров'я педагогів, розвиток самоусвідомлення, саморефлексії, самоаналізу як необхідних складових здоров'я вчителя.

     Завдання:

• поінформувати вчителів про наявні методи профілактики й боротьби зі стресом;

• сприяти формуванню практичних навичок володіння собою в різних ситуаціях, збагачувати психологічну компетентність педагогів.

ХІД ЗАНЯТТЯ

     1. Привітання «Три слова» (5 хв)

     Кожен з учасників по черзі називає своє прізвище, ім’я та по батькові, потім на перші літери ініціалів називають три ознаки , які характеризують самого учасника.

     2. Повідомлення теми, мети і завдань тренінгу (3 хв)

 

 

     3. Мозковий штурм «Фактори ризику та захисту психічного

здоров'я, емоційного комфорту» (10 хв)

     Учасники називають фактори, які в значній мірі впливають на психічне здоров'я людини. Потім знову шляхом мозкового штурму вчителі визначають фактори захисту від цих впливів.

     Тренер записує вислови на дошці. Нижче подається примірний перелік тверджень.

     Фактори ризику:

• особистісні та психофізичні особливості людини (фізичні вади, шкідливі звички тощо);

• негативне соціальне оточення та вади суспільства (алкоголь, наркотики, нерозуміння, насильство, хвороба);

• негативний досвід розв'язання проблем у минулому (раніше не зміг розв'язати проблеми і тому надалі відчуває невпевненість у своїх силах, страх);

• особливості культури сім'ї, суспільства.

     Фактори захисту:

• позитивне соціальне оточення (позитивні стосунки, взаєморозуміння, допомога);

• особистісні та психофізіологічні особливості людини;

• соціальна активність людини (улюблена справа, відчуття особистісної значущості);

• наявність сім'ї;

• допомога фахівців (лікарі, психологи).

 

     4. Вправа «Прихований стрес» (7 хв)

     Зазначте приклади, які вас найбільше дратують:

• Хочете зателефонувати, але на лінії постійно зайнято.

• Коли хтось без упину дає вам поради.

• Помічаєте, що хтось стежить за вами.

• 3 кимось розмовляєте, а хтось постійно втручається у вашу розмову.

• Хтось перериває хід ваших думок.

• Хтось без причини підвищує голос.

• Погано почуваєтеся, якщо бачите комбінацію кольорів, які на вашу думку, невдало поєднані.

• Вітаєтеся з кимось і не відчуваєте у відповідь, що людина привітна до вас.

• Розмовляєте з людиною, яка все знає «краще» за вас.

Якщо вас дратує більше п'яти ситуацій, це означає, що неприємності

кожного дня впливають на ваш нервовий стан, ви близькі до стресу або агресії.

     5. Інформаційне повідомлення «Схильність учителя до стресу» (10 хв)

     Чи тільки екстремальні умови можуть змінювати взаємини між людьми? За даними психологічних досліджень, у деяких людей під час, здавалося б, спокійної роботи стиль спілкування змінюється, як під час стресу. Виникає «професійне вигоряння», головною причиною якого є психологічна, душевна перевтома особистості. Особливо швидко і непомітно психологічна перевтома настає за надмірного навантаження людей, що працюють у сфері «людина — людина». Тому «професійне вигорання» все частіше зустрічається серед учителів, тобто професіоналів спілкування, які покликані й навчені чемно та душевно обслуговувати інших людей.

     Професійне вигоряння розглядається як синдром фізичного та емоційного виснаження, який свідчить про втрату професіоналом позитивних почуттів, що передбачає розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи та втрату розуміння й співчуття до учнів.

     Професія вчителя вважається однією з психологічно напружених і виснажливих. І на це є причини: комунікаційне навантаження, величезне емоційне напруження, поява певних

«професійних деформацій», соціальна незахищеність, часто складний психологічний клімат у колективі, тривале перебування на ногах... Як наслідок за відсутності додаткової роботи над собою, без створення певних компенсаторних механізмів простежується неминуче збільшення психосоматичних захворювань, на основі яких розвиваються всі інші. Це призводить до того, що до 40-50 років мало хто з учителів може похвалитися своїм здоров'ям. І справді, з'являється бажання «пожаліти цього бідолашного вчителя». Та найгірше, коли таке бажання з'явиться в нього самого. Бо саме незадоволеність собою, своєю діяльністю, її наслідки є головною суб'єктивною причиною психологічного благополуччя.

     У кожному віці педпрацівники мають свої особливості. Типовий молодий учитель: відповідальний, щирий, його манера спілкуватися партнерська. Але ставить грандіозні цілі, висуває незмінні вимоги, не схильний до компромісів, недостатньо реалістично

сприймає себе й оточення. Перша професійно зумовлена хвиля схильності до стресу. Головний страх — «Чи зможу я?». Невпевненість у собі призводить до підвищеної потреби у схваленні, підтримці. У конфліктних ситуаціях прагнуть придушити її розвиток будь-якими засобами (бояться виявити професійну неспроможність).

     Через 10-15 років після початку роботи (етап професійної зрілості) поряд з підйомом творчих здібностей відбувається усвідомлення розриву між мрією і дійсністю, тяжіння до штампів (звичного), певна втрата інтересу до нового. Втрата радості від роботи, незадоволення роботою можуть призвести до педагогічної кризи.  Друга хвиля схильності до стресу. Головний страх — «Чи правильний вибір я зробив?».

     Третя хвиля схильності до стресу — вчителі 45-50 років.

 

     6. Вправа «Портрет» (15 хв)

     Учасники об'єднуються в три групи. Кожна група отримує аркуш паперу формату ЛЗ і складає «портрет» педагога відповідно до витягнутої картки, на якій зазначено вікові рамки педпрацівника:

• молодий фахівець;

• професійно зрілий учитель;

• педагог 45 і більше років.

Учасники повинні ще й визначити головний страх учителя в цьому віці. Коли відведений час на роботу сплине, спікери презентують напрацювання груп.

     Пам'ятай: якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї! Можливо, саме цей вислів є рецептом психологічного благополуччя не тільки вчителя, а й будь-якої людини взагалі. Адже і в особистому, і в професійному житті бувають ситуації, які не можна виправити. їх потрібно пережити, щоб жити. Щоб конструктивно розв'язати доступні волі людини проблеми й подолати критичні ситуації, необхідно спочатку вийти з-під влади стресу.

 

    

     7. Вправа «Для мене бути здоровим означає...» (15 хв)

     Кожен учасник отримує бланк «Для мене бути здоровим означає...» На першому етапі учасники індивідуально в першій колонці позначають галочками всі висловлювання, що є важливими особисто для них. (Кількість не обмежена.) У другій колонці — позначають тільки три твердження, які учасник вважає найважливішими. На другому етапі тренер об'єднує учасників у чотири групи. Педагоги обговорюють твердження першої колонки

та приймають спільне рішення щодо тверджень у другій колонці. Потім підгрупи представляють результати спільної роботи.

Тренер узагальнює їх і робить відповідні висновки.

Твердження

1

2

3

1

Радіти спілкуванню з родиною і друзями

2

Дожити до глибокої старості

3

Якнайчастіше бути щасливим

4

Мати роботу

5

Уміти приймати рішення

6

Майже не користуватися таблетками, ліками

7

Мати ідеальну вагу при своєму зрості

8

Займатися різними видами спорту

9

Мати душевний спокій

10

Ніколи не курити

11

Мати гарну шкіру, ясні очі й блискуче волосся

12

Ніколи не ускладнювати питання чи неправильно трактувати факти, оцінювати ситуацію реально

13

Ніколи не хворіти чимось більшим за легку застуду, грип чи розлад шлунку

14

Уміти адаптуватися до змін у своєму житті(переїзд до іншого будинку, зміна роботи чи одруження)

15

Радіти від того, що живеш

16

Отримувати задоволення від роботи без напруження і перевантаження

17

Бути в добрих стосунках з іншими людьми

18

Вживати здорову їжу

19

Отримувати задоволення від відпочинку, розваг

20

Майже не відвідувати лікарів

     8. Вправа «Хто я?» (20 хв)

Етап 1

     Психолог пропонує учасникам за допомогою «мозкового штурму » на окремому аркуші № 1 записати десять разів відповідь на питання «Хто я?» (яким бачить себе кожен з учасників), при цьому можна використовувати характеристики, риси, інтереси й почуття для опису себе, починаючи кожне речення із займенника « Я » . Аркуш потрібно підписати і покласти в окрему коробочку.

Етан 2

     На аркуші № 2 дати відповідь на питання «Яким мене бачать інші члени групи?», при цьому не треба вказувати, хто саме. Аркуш залишається в автора.

Етап З

     Психолог навмання витягує з коробочки по черзі аркуші № 1 і зачитує їх, не називаючи автора, а завдання групи полягає в тому, щоб відгадати його. Коли група називає, хто це, автор заявляє про себе і зачитує аркуш № 2 (опис того, яким бачать його інші).

 

     Рефлексія

• Який у вас зараз настрій?

• Що ви відчували під час виконання цієї вправи?

• Яку частину вправи легше виконувати: першу чи другу?

 

  

     9. Інформаційне повідомлення «Боротьба зі стресом» (5 хв)

     Існують два способи боротьби зі стресом:

• швидка антистресова допомога, коли ми вже перебуваємо під впливом негативних переживань. І, не піддаючись їм, намагаємося довільно змінити фізіологічні параметри діяльності свого організму, в такий спосіб зменшуючи негативні наслідки впливу;

• профілактика стресу, коли ми спеціально готуємо свій організм до розв'язання можливих проблем, що потребують емоційних витрат, або змінюємо ставлення до критичної ситуації, яка вже відбулася, запобігаючи розвитку негативних переживань.

     Уявіть, що ви перебуваєте під владою стресу. В такому стані дуже складно змусити себе сформувати інше ставлення до будь-якої проблемної ситуації й конструктивно подолати її.

     Ефективним буде використання алгоритму швидкої антистресової допомоги:

• довільно змініть деякі свої фізіологічні параметри (це і є емоційною саморегуляцією);

• спрямуйте свої думки в позитивне русло.

     Існують базові техніки саморегуляції:

• діагностика свого стану;

• дихальна релаксація;

• м'язова релаксація;

• техніка активування.

     Найефективнішим методом набуття навичок розслаблення є аутогенне тренування. Основні положення' методики аутогенного тренінгу передбачають уміння глибоко і швидко викликати повне розслаблення м'язів тіла і відчуття тепла в кінцівках за допомогою довільного впливу на тонус периферичних судин; довільну регуляцію ритмів серцевої діяльності, вплив на глибину та ритм дихання, вміння викликати відчуття тепла в животі, прохолоди в чолі.

     В основі аутогенного тренування перебуває самонавіювання. Робити психічну релаксацію треба в розслабленій позі. Зручні пози для занять:

   Технологія Лежачи на спині • Руки злегка зігнути в ліктях, покласти долонями вниз уздовж тулуба;

• ступні розставити на 20-30 см

  Технологія Сидячи на стільці прямо(Поза кучера) - розправити спину й розслабити всі скелетні м'язи;

• голову опустити на груди;

• заплющити очі;

• ноги злегка розставити й зігнути під тупим кутом;

• руки — на колінах, не торкаються одна одної, лікті трохи заокруглені

     Оволодінню аутогенним тренуванням може перешкоджати поринання в пасивний, ноконтрольований стан дрімоти, сну. Щоб уникнути цього, необхідно зробити три-чотири глибокі вдихи і три-чотири рази сильно зажмуритися, не розплющуючи очей.

 

         

     10. Вправа "Прогнозування стресової події» (25 хв)

     Знання про можливі неприємності, звичайно, допомагає підготуватись до них. І педагогічна діяльність, якій притаманна непередбачуваність, вважається стресовою. Тому техніка, на якій ми зупинимося, є не тільки способом швидкої антистресової допомоги, а й може бути використана як спосіб профілактики стресу. Ефективність техніки обумовлена

певним психологічним феноменом: яскраво скеровуючи негативні моменти подій, а також докладно пояснюючи і навіть показуючи собі способи їх подолання, ми готуємо себе до зустрічі з «дивовижним» у реальному житті. Річ у тім, що всі змодельовані моменти ми переживаємо настільки повно, що подібні моменти в реальному житті не викликають зайвої тривоги й неприємних відчуттів. Просто це стає вже не нове, ми сприймаємо легше.

Спочатку пропонується тест, який допоможе вам дати самооцінку стійкості до стресу (кожен учасник одержує картку із запитаннями й обводить цифру в одній з трьох колонок: «Рідко», «Іноді», «Часто»).

Запитання

Рідко

Іноді

Часто

Я вважаю, що мене недооцінюють у колективі

Я намагаюся працювати, навіть якщо буваю не цілком здоровим

Я буваю налаштованим агресивно

Я не терплю критики на свою адресу

Я буваю роздратованим

Я намагаюся стати лідером там, де це можливо

Мене вважають людиною наполегливою

Я страждаю на безсоння

Своїм недругам я можу дати відсіч

Я емоційно і важко переживаю неприємність

Мені не вистачає часу на відпочинок

У мене виникають конфліктні ситуації

Мені не вистачає влади, щоб реалізувати себе

Мені не вистачає часу, щоб зайнятися улюбленою справою

Я роблю все швидко

Я відчуваю страх, що втрачу роботу

Я дію гарячково, а потім переживаю за свої справи та вчинки

Я постійно переживаю за якість своєї роботи

     Обробка та інтерпретація результатів

     Підрахуйте суму балів, яку ви набрали, і визначте рівень вашої стійкості до стресу:

51-54 Дуже низький

47-50 Низький

43-46 Нижчий за середній

39-42 Дещо нижчий за середній

35-38 Середній

31-34 Трохи вищий за середній

27-30 Вищий за середній

23-26 Високий

18-22 Дуже високий

     Чим меншу загальну кількість балів ви набрали, тим вища стійкість до стресу і навпаки.

     Якщо у вас 1-й і 2-й рівні стійкості до стресу, вам необхідно кардинально змінювати свій спосіб життя.

     Техніка швидкої антистресової допомоги (вчителі працюють в зошитах).

     Крок 1. Ви переконані, що у вас трапиться якась ситуація з неприємними переживаннями. Ви можете:

• або тремтіти в передчутті;

• або поставити собі запитання: «Що саме мене так лякає?», максимально окресливши свої побоювання. Запитайте: «А що справді жахливого може зі мною трапитися?»

(Учасники відповідають на питання.)

• Вас четвертують?

• Вам нічого буде їсти?

• Ви залишитесь без даху над головою й замерзнете серед степу?

     Тоді запитайте себе, на підставі чого ви дійшли висновку про те, що на вас чекають серйозні неприємності. Чи не витівки фантазії це?

     Крок 2. Поставте собі запитання: «Що поганого може трапитись?». Якщо з'явилось безліч незрозумілих, але вкрай неприємних відчуттів і припущень, знову поверніться до кроку 1.

Продовжуйте:

а) на рівні образів: уявіть, що побачите в цій ситуації. Наприклад, осудливий погляд, готовий спопелити, перетворити на жменьку попелу! Уявили? Чудово! Йдемо далі;

б) на рівні звуків: запитайте себе: «Що я чую?», наприклад, сказали таке, що тепер життя не має сенсу, я — ніхто тощо. Почули? Чудово. Йдемо далі;

в) на рівні відчуттів: відчуйте: «Що я відчуваю в цій ситуації?», наприклад: червонію, блідну, тремчу, вкриваюся потом, серце зупиняється, зомліваю! Відчули? Чудово! Ваші насичені відчуття — це критерій правильної роботи. Тепер, якщо ви все це відчули по-справжньому й вам так погано, що здається — це кінець, переходимо до наступного етапу.

     Крок 3. Заспокойтеся!

     Вправа «Глибоке дихання».

 Глибоко вдихніть носом, порахуйте до восьми, після чого повільно випускайте повітря через рот (губи напівстулені), при цьому рахуйте до 16 або більше — так довго, як зможете. Прислухайтеся до звуку повітря, яке видихаєте, і відчувайте, як зникає напруження. Повторіть вправу сім-вісім разів.

Коментар тренера. Серце б'ється, і всі частини тіла на місці.

Як це не дивно, ви ще живі!

     Крок 4. Після того як ви максимально повно уявили можливу неприємну подію, виконайте один або кілька варіантів її подолання. Наприклад, якщо суворий погляд шефа вас нервує, змушує відводити очі або дивитися в підлогу, спробуйте дивитись йому

просто в очі, а не на перенісся, це допомоясе дати лад думкам.

     Тепер дуже ретельно продумайте (запишіть ваші припущення):

• Що ж мені насправді загрожує?

• Наскільки передбачувана загроза несумісна з подальшим

життям?

• Як саме цю ситуацію можна нейтралізувати або подолати

(з особистого досвіду чи досвіду інших людей)?

За бажанням учасники зачитують свої відповіді.

Питання для обговорення

Наскільки реально в стресовій ситуації поводити себе таким чином?

Ця техніка корисна в багатьох ситуаціях:

• під час роботи з «важкими дітьми»;

• під час підготовки важливих переговорів;

• у будь-якій ситуації, думки про яку викликають у вас тремтіння в колінах, тому що техніка універсальна, але важливо практикувати її розумно. Надлишкове уявлення

негативного майбутнього саме може перетворитися на стрес- фактор.

     Наш мозок здатний продукувати думки, які мають величезний потенціал. Це енергія, яка може впливати на наше здоров'я. Що інтенсивніша думка, то більша енергія. Існують оптимістичні думки, які несуть надію, а також думки, насичені ненавистю, злобливі, думки великої руйнівної сили. Переповнюючи нашу свідомість, вони останні сприяють нагнітанню емоційного дискомфорту.

Як ми можемо припинити цей процес? Як зупинити негативний

внутрішній діалог? Для цього я пропоную вам засвоїти

техніку відвертання поганих думок.

     Техніка відвертання поганих думок

     Під час правильного виконання цієї техніки ви змістите увагу з потоку негативних думок, порушуючи їх плин і нормалізуючи свій стан.

Пропоную таке:

• Перемістіть свою увагу назовні, тобто спрямуйте її на зовнішні об'єкти, звуки, відчуття.

• Переміщаючи увагу, перерахуйте все, що сприймаєте: я бачу... я чую... я відчуваю...

• Просто відпустіть свою увагу в режим вільного польоту, споглядайте

навколишній світ у всьому його розмаїтті.

    

     11. Вправа «Психотехнічне перетворення ситуації» (10 хв)

     Трапляються випадки в нашому насиченому житті, коли думки про якусь неприємну ситуацію, яка трапилась у минулому, дошкуляють, і ви нічого не можете вдіяти. Зверніть увагу — це лише ваш спогад. Саме ваш спогад, а не спостереження.

     Щоб переконатися в цьому, дозвольте собі побешкетувати:

     1. Уявіть людину, яку вам неприємно згадувати, подумки домалюйте їй котячі вуса й вуха віслюка. Як вона вам тепер? А ще можна приміряти короткі штанці, як у Карлсона, можна

з пропелером (учителям пропонується зробити такий собі малюнок за цією темою).

Натисніть на ґудзик-кнопку — і людина злетить на дах.

  Ваша психіка — чудовий прилад, її зараз люблять порівнювати з комп'ютером, адже він може не тільки викликати негативні емоції, а й усувати їх.

     2. Виберіть спогад з неприємним об'єктом.

Що може зробити ваш «комп'ютер»:

• змінити розмір об'єкта;

• змінити його форму;

• перефарбувати в будь-які кольори й нанести візерунок;

• нерухомий образ можна змусити рухатись (раз — і шеф, який вам дошкуляє, починає вальсувати);

• створити звукові ефекти (змусити їх шепотіти, свистіти).

  Інакше кажучи, ваші спогади про подію, яка вас травмує, — це лише картина у вашій свідомості. І ви можете змінити у цій картині все, що захочете і як вам захочеться. Внаслідок цього зміниться й психологічний стан.

      12. Гра «Як навчитися не носитися з проблемою і

                      використовувати допомогу» (25 хв)

     Для проведення треба підготувати одноразові пластикові стаканчики на кожного учасника, ножиці, клей, скотч, різні намастинки, мотузочки, кольоровий папір, пластилін — усе, що можна використати для творчості у групах із трьох-п'яти осіб.

Перед проведенням гри всі стаканчики потрібно «попсувати»: порізати, зім'яти. Гра проводиться у кілька етапів.

     Етап 1. «Не носись із проблемою як із писаною торбою»

Інструкція. Зараз я вам роздам чудові подарунки. Що вам не подобається?

• Чи не буває так, що життя нам також дарує такі погані «подарунки »?

• Як ми реагуємо на такі явища?

• Кожен із нас може зазнати невдачі. Хочу запропонувати вам кілька вправ, які допоможуть перемогти невдачу.,

     Вправа 1. Візьміть до рук ваш стаканчик. Вам необхідно, не випускаючи стаканчика з обох рук, якось його полагодити або зробити з нього щось корисне (1 хв).

     Дозвольте вчителям попрацювати індивідуально, слідкуючи за дотриманням правил. Дехто може полагодити стаканчик, але більшості учасників це не вдається. Проведіть обговорення:

• Кому вдалося полагодити стаканчик?

• Чи зручно було працювати?

• Якби стаканчик був реальною проблемою, чи вдалося б її вирішити у такий спосіб (не випускаючи з рук)?

• Справді, інколи ми, як то кажуть, хапаємося за свої проблеми, застрягаємо на них і не хочемо відпустити їх, утратити контроль над ситуацією. Але цей спосіб, як ви вже переконалися, не діє. Пропоную вам ще одну вправу.

     Вправа 2. Тепер стаканчик можна випускати. Можна робити з ним що завгодно й використовувати будь-які матеріали, які ви знайдете в кімнаті. А оскільки кожен намагається вирішити свої проблеми найшвидше, спробуйте виконати завдання за

З хвилини. Завдання залишається таким самим. Вам потрібно зробити з вашого стаканчика щось корисне, а потім розказати про свій витвір. Дехто з педагогів устигне захопити матеріали та інструменти, іншим їх не вистачить, і вони чекатимуть (у крайньому разі може виникнути суперечка, тоді гру слід негайно припинити й розпочати обговорення).

• Кому вдалося щось змайструвати? (Зазвичай за такий короткий термін мало кому вдається зробити щось цікаве. Майже завжди можна почути скарги на те, що комусь не вистачило часу, матеріалів чи інструментів. Вам потрібно використати учительські «скарги» та їхні витвори для того, щоб підвести до розуміння: під час розв'язання проблеми недостатньо зусиль тільки одного, необхідне об'єднання зусиль та взаємодопомога, до того ж результат не завжди можна отримати швидко.)

• Кому не вдалося щось змайструвати? Чому?

• Коли ми розраховуємо на дуже швидке розв'язання наших проблем і тільки на самих себе, можемо опинитися в такій ситуації, коли може не вистачити часу та ресурсів. Який вихід?

(Зазвичай учасники швидко знаходять рішення. Якщо це не вдається, можна підказати запитанням: як зробити, щоб у нашому колективі всім удалося вирішити проблему зі

стаканчиком?)

      Етап 2. «Шукай спільників і тих, хто допоможе»

     Вправа 3. Зараз у вас спільна проблема: що зробити зі стаканчиком? Але умови дещо змінюються. Тепер можна об'єднатися у групи і вирішувати проблему спільними зусиллями. Можна працювати кожному над своїм задумом, можна підказувати один одному, а можна створювати колективні витвори. На роботу даю вам стільки раз по три хвилини, скільки учасників у вашій групі. По закінченні приготуйтеся показати й описати

свій витвір.

  Складний момент у цій вправі — кількість часу пов'язана з кількістю членів групи, щоб не було ізольованих людей. Ви можете використати такі прийоми для «вирівнювання» часу (це можна оголосити перед виконанням роботи):

• обмежити кількість членів групи до п'яти осіб;

• дати «преміальні» за продуктивність: додати ще 1-2 хвилини на роздуми групі, у якій менше учасників;

• узяти штраф із групи, у якій більше учасників, за порушення дисципліни чи відсутність співпраці з окремим її членом.

Стежте за тим, щоб загальний час роботи не перевищував 15 хвилин. Якщо якась група закінчила раніше, запропонуйте придумати рекламу для її витвору або допомогти іншим. По закінченні роботи проведіть виставку та обговоріть результати. Зверніть увагу учасників на розмаїття ідей, відзначаючи «плоди» спільної праці.

     Т р е н е р . Колеги, порівняйте свої відчуття в першій, другій і третій вправі.

 Коли легше було вирішувати проблему, а коли — цікавіше?

Зараз ви також попрацюєте у групах. На підготовлених аркушах вам потрібно скласти інструкцію щодо того, як розв'язувати проблему. На роботу дається 5 хвилин. Після закінчення вивісьте всі інструкції й підкресліть у них спільні моменти. Потім «узагальнену інструкцію» можна вивісити в учительській.

Приклад

Щоб боротися з проблемами:

а) не зв'язуй ними собі руки, не носися з ними як із писаною торбою;

б) не чекай, що проблеми вирішаться миттєво, май терпіння;

в) знайди собі спільників, не бійся звернутися по допомогу (одна голова — добре, а дві — краще!);

г) вір в успіх!

     13. Вправа «Коло зворотного зв'язку» (10 хв)

Ведучий пропонує учасникам по колу висловити свої думки з таких тем:

• Що найбільше запам'яталося, сподобалося на тренінгових заняттях?

• Яка тема була особливо актуальною, цікавою?

• Чи потрібні, на ваш погляд, подібні заняття?

• Над чим ще, на ваш погляд, потрібно попрацювати?

• Як ви збираєтеся використовувати те, чого навчилися у групі?

     Наприкінці заняття ми можемо вивести практичну формулу психологічно благополучної людини:

• розуміє (чого вона хоче, чого прагне);

• вміє прогнозувати бажаний результат;

• може самостійно оцінити ефективність власної діяльності та відкоригувати її можливі недоліки;

• отримує задоволення як від самого процесу діяльності, так і від її наслідків.

 

Пам'ятка вчителю «Як зберегти психічне здоров'я»

• Не потураючи емоціям, але й не пригнічуючи їх, налагоджуйте повноцінні стосунки з людьми.

• Емоції — це явища, які охоплюють наше тіло, розум та енергію. Вам потрібно розряджати акумульовані почуття.

• Зосереджуйтесь, якщо хочете з'ясувати суть проблеми.

• Гнів може спонукати до позитивних змін, якщо ви розумно використаєте його.

• Помітивши негативні емоції інших людей, виявіть свої навички активного слухання, підтримайте прагнення цих людей виробити вищу самооцінку, відчути свою значущість та

індивідуальність.

 Скачати/переглянути файл у форматі Word

 Скачати/переглянути презентацію у форматі PowerPoint

  • 220x90 MONMS static

    wodenuk

    logopoippo2
  • pol yprav188x80 pedrpesacom banner dotsOsvitaUA logo
  • LogoTop.uk-UA
by joomlana.net