Тренінг для вчителів. ДЛЯ МЕНЕ БУТИ ЗДОРОВИМ ОЗНАЧАЄ...

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Останнє оновлення: Понеділок, 16 лютого 2015, 10:16

Тренінг для вчителів

ДЛЯ МЕНЕ БУТИ ЗДОРОВИМ ОЗНАЧАЄ...

     Мета: психопрофілактика психічного здоров'я педагогів, розвиток самоусвідомлення, саморефлексії, самоаналізу як необхідних складових здоров'я вчителя.

     Завдання:

• поінформувати вчителів про наявні методи профілактикий боротьби зі стресом;

• сприяти формуванню практичних навичок володіння собоюв різних ситуаціях, збагачувати психологічну компетентністьпедагогів.

ХІД ЗАНЯТТЯ

     1. Привітання «Три слова» (5 хв)

     Кожен з учасників по черзі називає своє прізвище, імя та по батькові, потім на перші літери ініціалів називають три ознаки , які характеризують самого учасника.

     2. Повідомлення теми, мети і завдань тренінгу (3 хв)

     3. Мозковий штурм «Фактори ризику та захисту психічного

здоров'я, емоційного комфорту» (10 хв)

     Учасники називають фактори, які в значній мірі впливають на психічне здоров'я людини. Потім знову шляхом мозкового штурму вчителі визначають фактори захисту від цих впливів.

     Тренер записує вислови на дошці. Нижче подається примірнийперелік тверджень.

     Фактори ризику:

• особистісні та психофізичні особливості людини (фізичні вади, шкідливі звички тощо);

• негативне соціальне оточення та вади суспільства (алкоголь, наркотики, нерозуміння, насильство, хвороба);

• негативний досвід розв'язання проблем у минулому (ранішене зміг розв'язати проблеми і тому надалі відчуває невпевненістьу своїх силах, страх);

• особливості культури сім'ї, суспільства.

     Фактори захисту:

• позитивне соціальне оточення (позитивні стосунки, взаєморозуміння,допомога);

• особистісні та психофізіологічні особливості людини;

• соціальна активність людини (улюблена справа, відчуття особистісної значущості);

• наявність сім'ї;

• допомога фахівців (лікарі, психологи).

     4. Вправа «Прихований стрес» (7 хв)

     Зазначте приклади, які вас найбільше дратують:

• Хочете зателефонувати, але на лінії постійно зайнято.

• Коли хтось без упину дає вам поради.

• Помічаєте, що хтось стежить за вами.

• 3 кимось розмовляєте, а хтось постійно втручається у вашурозмову.

• Хтось перериває хід ваших думок.

• Хтось без причини підвищує голос.

• Погано почуваєтеся, якщо бачите комбінацію кольорів, які на вашу думку, невдало поєднані.

• Вітаєтеся з кимось і не відчуваєте у відповідь, що людинапривітна до вас.

• Розмовляєте з людиною, яка все знає «краще» за вас.

Якщо вас дратує більше п'яти ситуацій, це означає, що неприємності

кожного дня впливають на ваш нервовий стан, ви близькі до стресу або агресії.

     5. Інформаційне повідомлення«Схильність учителя до стресу» (10 хв)

     Чи тільки екстремальні умови можуть змінювати взаєминиміж людьми? За даними психологічних досліджень, у деякихлюдей під час, здавалося б, спокійної роботи стиль спілкуваннязмінюється, як під час стресу. Виникає «професійне вигоряння»,головною причиною якого є психологічна, душевна перевтомаособистості. Особливо швидко і непомітно психологічна перевтоманастає за надмірного навантаження людей, що працюютьу сфері «людина — людина». Тому «професійне вигорання» всечастіше зустрічається серед учителів, тобто професіоналів спілкування,які покликані й навчені чемно та душевно обслуговуватиінших людей.

     Професійне вигоряння розглядається як синдром фізичного та емоційного виснаження, який свідчить про втрату професіоналом позитивних почуттів, що передбачає розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи та втрату розуміння й співчуття до учнів.

     Професія вчителя вважається однією з психологічно напруженихі виснажливих. І на це є причини: комунікаційне навантаження,величезне емоційне напруження, поява певних

«професійних деформацій», соціальна незахищеність, частоскладний психологічний клімат у колективі, тривале перебуванняна ногах... Як наслідок за відсутності додаткової роботи над собою, без створення певних компенсаторних механізмів простежується неминуче збільшення психосоматичних захворювань, на основі яких розвиваються всі інші. Це призводить до того, що до 40-50 роківмало хто з учителів може похвалитися своїм здоров'ям.І справді, з'являється бажання «пожаліти цього бідолашноговчителя». Та найгірше, коли таке бажання з'явиться в ньогосамого. Бо саме незадоволеність собою, своєю діяльністю, їїнаслідки є головною суб'єктивною причиною психологічногоблагополуччя.

     У кожному віці педпрацівники мають свої особливості. Типовиймолодий учитель: відповідальний, щирий, його манераспілкуватися партнерська. Але ставить грандіозні цілі, висуваєнезмінні вимоги, не схильний до компромісів, недостатньо реалістично

сприймає себе й оточення.Перша професійно зумовлена хвиля схильності до стресу. Головнийстрах — «Чи зможу я?». Невпевненість у собі призводитьдо підвищеної потреби у схваленні, підтримці. У конфліктнихситуаціях прагнуть придушити її розвиток будь-якими засобами(бояться виявити професійну неспроможність).

     Через 10-15 років після початку роботи (етап професійноїзрілості) поряд з підйомом творчих здібностей відбувається усвідомленнярозриву між мрією і дійсністю, тяжіння до штампів(звичного), певна втрата інтересу до нового. Втрата радості відроботи, незадоволення роботою можуть призвести до педагогічноїкризи.  Друга хвиля схильності до стресу. Головний страх — «Чиправильний вибір я зробив?».

     Третя хвиля схильності до стресу — вчителі 45-50 років.

     6. Вправа «Портрет» (15 хв)

     Учасники об'єднуються в три групи. Кожна група отримуєаркуш паперу формату ЛЗ і складає «портрет» педагога відповіднодо витягнутої картки, на якій зазначено вікові рамкипедпрацівника:

• молодий фахівець;

• професійно зрілий учитель;

• педагог 45 і більше років.

Учасники повинні ще й визначити головний страх учителяв цьому віці. Коли відведений час на роботу сплине, спікерипрезентують напрацювання груп.

     Пам'ятай: якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своєставлення до неї! Можливо, саме цей вислів є рецептом психологічногоблагополуччя не тільки вчителя, а й будь-якої людинивзагалі. Адже і в особистому, і в професійному житті буваютьситуації, які не можна виправити. їх потрібно пережити, щобжити. Щоб конструктивно розв'язати доступні волі людинипроблеми й подолати критичні ситуації, необхідно спочатку вийти з-під влади стресу.

    

     7. Вправа «Для мене бути здоровим означає...» (15 хв)

     Кожен учасник отримує бланк «Для мене бути здоровимозначає...» На першому етапі учасники індивідуально в першійколонці позначають галочками всі висловлювання, що є важливимиособисто для них. (Кількість не обмежена.) У другій колонці— позначають тільки три твердження, які учасник вважаєнайважливішими. На другому етапі тренер об'єднує учасниківу чотири групи. Педагоги обговорюють твердження першої колонки

та приймають спільне рішення щодо тверджень у другійколонці. Потім підгрупи представляють результати спільної роботи.

Тренер узагальнює їх і робить відповідні висновки.

Твердження

1

2

3

1

Радіти спілкуванню з родиною і друзями

     

2

Дожити до глибокої старості

     

3

Якнайчастіше бути щасливим

     

4

Мати роботу

     

5

Уміти приймати рішення

     

6

Майже не користуватися таблетками, ліками

     

7

Мати ідеальну вагу при своєму зрості

     

8

Займатися різними видами спорту

     

9

Мати душевний спокій

     

10

Ніколи не курити

     

11

Мати гарну шкіру, ясні очі й блискуче волосся

     

12

Ніколи не ускладнювати питання чи неправильно трактувати факти, оцінювати ситуацію реально

     

13

Ніколи не хворіти чимось більшим за легку застуду, грип чи розлад шлунку

     

14

Уміти адаптуватися до змін у своєму житті(переїзд до іншого будинку, зміна роботи чи одруження)

     

15

Радіти від того, що живеш

     

16

Отримувати задоволення від роботи без напруження і перевантаження

     

17

Бути в добрих стосунках з іншими людьми

     

18

Вживати здорову їжу

     

19

Отримувати задоволення від відпочинку, розваг

     

20

Майже не відвідувати лікарів

     

     8. Вправа «Хто я?» (20 хв)

Етап 1

     Психолог пропонує учасникам за допомогою «мозкового штурму» на окремому аркуші № 1 записати десять разів відповідь напитання «Хто я?» (яким бачить себе кожен з учасників), прицьому можна використовувати характеристики, риси, інтересий почуття для опису себе, починаючи кожне речення із займенника« Я » . Аркуш потрібно підписати і покласти в окрему коробочку.

Етан 2

     На аркуші № 2 дати відповідь на питання «Яким мене бачатьінші члени групи?», при цьому не треба вказувати, хто саме.Аркуш залишається в автора.

Етап З

     Психолог навмання витягує з коробочки по черзі аркуші № 1і зачитує їх, не називаючи автора, а завдання групи полягаєв тому, щоб відгадати його. Коли група називає, хто це, авторзаявляє про себе і зачитує аркуш № 2 (опис того, яким бачатьйого інші).

     Рефлексія

• Який у вас зараз настрій?

• Що ви відчували під час виконання цієї вправи?

• Яку частину вправи легше виконувати: першу чи другу?

  

     9. Інформаційне повідомлення «Боротьба зі стресом» (5 хв)

     Існують два способи боротьби зі стресом:

• швидка антистресова допомога, коли ми вже перебуваємо підвпливом негативних переживань. І, не піддаючись їм, намагаємосядовільно змінити фізіологічні параметри діяльності свогоорганізму, в такий спосіб зменшуючи негативні наслідки впливу;

• профілактика стресу, коли ми спеціально готуємо свій організмдо розв'язання можливих проблем, що потребують емоційнихвитрат, або змінюємо ставлення до критичної ситуації, яка вжевідбулася, запобігаючи розвитку негативних переживань.

     Уявіть, що ви перебуваєте під владою стресу. В такому станідуже складно змусити себе сформувати інше ставлення до будь-якої проблемної ситуації й конструктивно подолати її.

     Ефективним буде використання алгоритму швидкої антистресовоїдопомоги:

• довільно змініть деякі свої фізіологічні параметри (це і є емоційноюсаморегуляцією);

• спрямуйте свої думки в позитивне русло.

     Існують базові техніки саморегуляції:

• діагностика свого стану;

• дихальна релаксація;

• м'язова релаксація;

• техніка активування.

     Найефективнішим методом набуття навичок розслабленняє аутогенне тренування. Основні положення' методики аутогенного тренінгу передбачають уміння глибоко і швидко викликатиповне розслаблення м'язів тіла і відчуття тепла в кінцівках задопомогою довільного впливу на тонус периферичних судин; довільнурегуляцію ритмів серцевої діяльності, вплив на глибинута ритм дихання, вміння викликати відчуття тепла в животі,прохолоди в чолі.

     В основі аутогенного тренування перебуває самонавіювання.Робити психічну релаксацію треба в розслабленій позі.Зручні позидля занять:

  ТехнологіяЛежачи на спині • Руки злегка зігнути в ліктях,покласти долонями вниз уздовжтулуба;

• ступні розставити на 20-30 см

  Технологія Сидячи на стільці прямо(Поза кучера) - розправити спину й розслабитивсі скелетні м'язи;

• голову опустити на груди;

• заплющити очі;

• ноги злегка розставити й зігнути підтупим кутом;

• руки — на колінах, не торкаютьсяодна одної, лікті трохи заокруглені

     Оволодінню аутогенним тренуванням може перешкоджатипоринання в пасивний, ноконтрольований стан дрімоти, сну.Щоб уникнути цього, необхідно зробити три-чотири глибоківдихи і три-чотири рази сильно зажмуритися, не розплющуючиочей.

         

     10. Вправа "Прогнозування стресової події» (25 хв)

     Знання про можливі неприємності, звичайно, допомагає підготуватись до них. І педагогічна діяльність, якій притаманна непередбачуваність, вважається стресовою. Тому техніка, на якій ми зупинимося, є не тільки способом швидкої антистресової допомоги, а й може бути використана як спосіб профілактики стресу. Ефективність техніки обумовлена

певним психологічним феноменом: яскраво скеровуючи негативні моменти подій, а також докладно пояснюючи і навіть показуючи собі способи їх подолання, ми готуємо себе до зустрічі з «дивовижним» у реальному житті. Річ у тім, що всі змодельовані моменти ми переживаємо настільки повно, що подібні моменти в реальному житті не викликають зайвої тривоги й неприємних відчуттів. Просто це стає вже не нове, ми сприймаємо легше.

Спочатку пропонується тест, який допоможе вам дати самооцінку стійкості до стресу (кожен учасник одержує картку із запитаннями й обводить цифру в одній з трьох колонок: «Рідко», «Іноді», «Часто»).

Запитання

Рідко

Іноді

Часто

Я вважаю, що мене недооцінюють у колективі

     

Я намагаюся працювати, навіть якщо буваю не цілком здоровим

     

Я буваю налаштованим агресивно

     

Я не терплю критики на свою адресу

     

Я буваю роздратованим

     

Я намагаюся стати лідером там, де це можливо

     

Мене вважають людиною наполегливою

     

Я страждаю на безсоння

     

Своїм недругам я можу дати відсіч

     

Я емоційно і важко переживаю неприємність

     

Мені не вистачає часу на відпочинок

     

У мене виникають конфліктні ситуації

     

Мені не вистачає влади, щоб реалізувати себе

     

Мені не вистачає часу, щоб зайнятися улюбленою справою

     

Я роблю все швидко

     

Я відчуваю страх, що втрачу роботу

     

Я дію гарячково, а потім переживаю за свої справи та вчинки

     

Я постійно переживаю за якість своєї роботи

     

     Обробка та інтерпретація результатів

     Підрахуйте суму балів, яку ви набрали, і визначте рівень вашої стійкості до стресу:

51-54 Дуже низький

47-50 Низький

43-46 Нижчий за середній

39-42 Дещо нижчий за середній

35-38 Середній

31-34 Трохи вищий за середній

27-30 Вищий за середній

23-26 Високий

18-22 Дуже високий

     Чим меншу загальну кількість балів ви набрали, тим вища стійкість до стресу і навпаки.

     Якщо у вас 1-й і 2-й рівні стійкості до стресу, вам необхідно кардинально змінювати свій спосіб життя.

     Техніка швидкої антистресової допомоги (вчителі працюють в зошитах).

     Крок 1. Ви переконані, що у вас трапиться якась ситуаціяз неприємними переживаннями. Ви можете:

• або тремтіти в передчутті;

• або поставити собі запитання: «Що саме мене так лякає?»,максимально окресливши свої побоювання. Запитайте: «А щосправді жахливого може зі мною трапитися?»

(Учасники відповідають на питання.)

• Вас четвертують?

• Вам нічого буде їсти?

• Ви залишитесь без даху над головою й замерзнете серед степу?

     Тоді запитайте себе, на підставі чого ви дійшли висновкупро те, що на вас чекають серйозні неприємності. Чи не витівкифантазії це?

     Крок 2. Поставте собі запитання: «Що поганого може трапитись?». Якщо з'явилось безліч незрозумілих, але вкрай неприємнихвідчуттів і припущень, знову поверніться до кроку 1.

Продовжуйте:

а) на рівні образів: уявіть, що побачите в цій ситуації. Наприклад,осудливий погляд, готовий спопелити, перетворити нажменьку попелу! Уявили? Чудово! Йдемо далі;

б) на рівні звуків: запитайте себе: «Що я чую?», наприклад,сказали таке, що тепер життя не має сенсу, я — ніхто тощо.Почули? Чудово. Йдемо далі;

в) на рівні відчуттів: відчуйте: «Що я відчуваю в цій ситуації?»,наприклад: червонію, блідну, тремчу, вкриваюся потом, серцезупиняється, зомліваю!Відчули? Чудово! Ваші насичені відчуття — це критерій правильноїроботи. Тепер, якщо ви все це відчули по-справжньомуй вам так погано, що здається — це кінець, переходимо до наступногоетапу.

     Крок 3. Заспокойтеся!

     Вправа «Глибоке дихання».

Глибоко вдихніть носом, порахуйтедо восьми, після чого повільно випускайте повітря через рот(губи напівстулені), при цьому рахуйте до 16 або більше — такдовго, як зможете. Прислухайтеся до звуку повітря, яке видихаєте,і відчувайте, як зникає напруження. Повторіть вправусім-вісім разів.

Коментар тренера. Серце б'ється, і всі частини тіла на місці.

Як це не дивно, ви ще живі!

     Крок 4. Після того як ви максимально повно уявили можливунеприємну подію, виконайте один або кілька варіантів їїподолання.Наприклад, якщо суворий погляд шефа вас нервує, змушуєвідводити очі або дивитися в підлогу, спробуйте дивитись йому

просто в очі, а не на перенісся, це допомоясе дати лад думкам.

     Тепер дуже ретельно продумайте (запишіть ваші припущення):

• Що ж мені насправді загрожує?

• Наскільки передбачувана загроза несумісна з подальшим

життям?

• Як саме цю ситуацію можна нейтралізувати або подолати

(з особистого досвіду чи досвіду інших людей)?

За бажанням учасники зачитують свої відповіді.

Питання для обговорення

Наскільки реально в стресовій ситуації поводити себе такимчином?

Ця техніка корисна в багатьох ситуаціях:

• під час роботи з «важкими дітьми»;

• під час підготовки важливих переговорів;

• у будь-якій ситуації, думки про яку викликають у вастремтіння в колінах, тому що техніка універсальна, алеважливо практикувати її розумно. Надлишкове уявлення

негативного майбутнього саме може перетворитися на стрес-фактор.

     Наш мозок здатний продукувати думки, які мають величезнийпотенціал. Це енергія, яка може впливати на наше здоров'я. Щоінтенсивніша думка, то більша енергія. Існують оптимістичнідумки, які несуть надію, а також думки, насичені ненавистю,злобливі, думки великої руйнівної сили. Переповнюючи нашусвідомість, вони останні сприяють нагнітанню емоційного дискомфорту.

Як ми можемо припинити цей процес? Як зупинити негативний

внутрішній діалог? Для цього я пропоную вам засвоїти

техніку відвертання поганих думок.

     Техніка відвертання поганих думок

     Під час правильного виконання цієї техніки ви змістите увагуз потоку негативних думок, порушуючи їх плин і нормалізуючисвій стан.

Пропоную таке:

• Перемістіть свою увагу назовні, тобто спрямуйте її на зовнішніоб'єкти, звуки, відчуття.

• Переміщаючи увагу, перерахуйте все, що сприймаєте: я бачу...я чую... я відчуваю...

• Просто відпустіть свою увагу в режим вільного польоту, споглядайте

навколишній світ у всьому його розмаїтті.

    

     11. Вправа «Психотехнічне перетворення ситуації» (10 хв)

     Трапляються випадки в нашому насиченому житті, коли думкипро якусь неприємну ситуацію, яка трапилась у минулому,дошкуляють, і ви нічого не можете вдіяти. Зверніть увагу — целише ваш спогад. Саме ваш спогад, а не спостереження.

     Щоб переконатися в цьому, дозвольте собі побешкетувати:

     1. Уявіть людину, яку вам неприємно згадувати, подумки домалюйтеїй котячі вуса й вуха віслюка. Як вона вам тепер?А ще можна приміряти короткі штанці, як у Карлсона, можна

з пропелером (учителям пропонується зробити такий собімалюнок за цією темою).

Натисніть на ґудзик-кнопку — і людина злетить на дах.

  Ваша психіка — чудовий прилад, її зараз люблять порівнюватиз комп'ютером, адже він може не тільки викликати негативніемоції, а й усувати їх.

     2. Виберіть спогад з неприємним об'єктом.

Що може зробити ваш «комп'ютер»:

• змінити розмір об'єкта;

• змінити його форму;

• перефарбувати в будь-які кольори й нанести візерунок;

• нерухомий образ можна змусити рухатись (раз — і шеф, якийвам дошкуляє, починає вальсувати);

• створити звукові ефекти (змусити їх шепотіти, свистіти).

  Інакше кажучи, ваші спогади про подію, яка вас травмує, —це лише картина у вашій свідомості. І ви можете змінити у ційкартині все, що захочете і як вам захочеться. Внаслідок цьогозміниться й психологічний стан.

      12. Гра «Як навчитися не носитися з проблемоюі

                      використовувати допомогу» (25 хв)

     Для проведення треба підготувати одноразові пластиковістаканчики на кожного учасника, ножиці, клей, скотч, різнінамастинки, мотузочки, кольоровий папір, пластилін — усе, щоможна використати для творчості у групах із трьох-п'яти осіб.

Перед проведенням гри всі стаканчики потрібно «попсувати»:порізати, зім'яти. Гра проводиться у кілька етапів.

     Етап 1. «Не носись із проблемою як із писаною торбою»

Інструкція. Зараз я вам роздам чудові подарунки. Що вамне подобається?

• Чи не буває так, що життя нам також дарує такі погані «подарунки»?

• Як ми реагуємо на такі явища?

• Кожен із нас може зазнати невдачі. Хочу запропонувати вамкілька вправ, які допоможуть перемогти невдачу.,

     Вправа 1. Візьміть до рук ваш стаканчик. Вам необхідно, невипускаючи стаканчика з обох рук, якось його полагодити абозробити з нього щось корисне (1 хв).

     Дозвольте вчителям попрацювати індивідуально, слідкуючиза дотриманням правил. Дехто може полагодити стаканчик, алебільшості учасників це не вдається. Проведіть обговорення:

• Кому вдалося полагодити стаканчик?

• Чи зручно було працювати?

• Якби стаканчик був реальною проблемою, чи вдалося б її вирішитиу такий спосіб (не випускаючи з рук)?

• Справді, інколи ми, як то кажуть, хапаємося за свої проблеми,застрягаємо на них і не хочемо відпустити їх, утратити контрольнад ситуацією. Але цей спосіб, як ви вже переконалися,не діє.Пропоную вам ще одну вправу.

     Вправа 2. Тепер стаканчик можна випускати. Можна робитиз ним що завгодно й використовувати будь-які матеріали, яківи знайдете в кімнаті. А оскільки кожен намагається вирішитисвої проблеми найшвидше, спробуйте виконати завдання за

З хвилини. Завдання залишається таким самим. Вам потрібнозробити з вашого стаканчика щось корисне, а потім розказатипро свій витвір. Дехто з педагогів устигне захопити матеріали та інструменти, іншим їх не вистачить, і вони чекатимуть (у крайньому разі може виникнути суперечка, тоді гру слід негайно припинити й розпочати обговорення).

• Кому вдалося щось змайструвати? (Зазвичай за такий короткийтермін мало кому вдається зробити щось цікаве. Майжезавжди можна почути скарги на те, що комусь не вистачилочасу, матеріалів чи інструментів. Вам потрібно використатиучительські «скарги» та їхні витвори для того, щоб підвести дорозуміння: під час розв'язання проблеми недостатньо зусильтільки одного, необхідне об'єднання зусиль та взаємодопомога,до того ж результат не завжди можна отримати швидко.)

• Кому не вдалося щось змайструвати? Чому?

• Коли ми розраховуємо на дуже швидке розв'язання нашихпроблем і тільки на самих себе, можемо опинитися в такійситуації, коли може не вистачити часу та ресурсів. Який вихід?

(Зазвичай учасники швидко знаходять рішення. Якщоце не вдається, можна підказати запитанням: як зробити,щоб у нашому колективі всім удалося вирішити проблему зі

стаканчиком?)

      Етап 2. «Шукай спільників і тих, хто допоможе»

     Вправа 3. Зараз у вас спільна проблема: що зробити зі стаканчиком?Але умови дещо змінюються. Тепер можна об'єднатисяу групи і вирішувати проблему спільними зусиллями. Можнапрацювати кожному над своїм задумом, можна підказуватиодин одному, а можна створювати колективні витвори. На роботудаю вам стільки раз по три хвилини, скільки учасниківу вашій групі. По закінченні приготуйтеся показати й описати

свій витвір.

  Складний момент у цій вправі — кількість часу пов'язана з кількістю членів групи, щоб не було ізольованих людей. Ви можете використати такі прийоми для «вирівнювання» часу (це можна оголосити перед виконанням роботи):

• обмежити кількість членів групи до п'яти осіб;

• дати «преміальні» за продуктивність: додати ще 1-2 хвилинина роздуми групі, у якій менше учасників;

• узяти штраф із групи, у якій більше учасників, за порушеннядисципліни чи відсутність співпраці з окремим її членом.

Стежте за тим, щоб загальний час роботи не перевищував15 хвилин. Якщо якась група закінчила раніше, запропонуйтепридумати рекламу для її витвору або допомогти іншим. Позакінченні роботи проведіть виставку та обговоріть результати.Зверніть увагу учасників на розмаїття ідей, відзначаючи «плоди»спільної праці.

     Т р е н е р . Колеги, порівняйте свої відчуття в першій, другійі третій вправі.

 Коли легше було вирішувати проблему, а коли —цікавіше?

Зараз ви також попрацюєте у групах. На підготовлених аркушахвам потрібно скласти інструкцію щодо того, як розв'язуватипроблему. На роботу дається 5 хвилин. Після закінчення вивісьтевсі інструкції й підкресліть у них спільні моменти. Потім«узагальнену інструкцію» можна вивісити в учительській.

Приклад

Щоб боротися з проблемами:

а) не зв'язуй ними собі руки, не носися з ними як із писаноюторбою;

б) не чекай, що проблеми вирішаться миттєво, май терпіння;

в) знайди собі спільників, не бійся звернутися по допомогу (однаголова — добре, а дві — краще!);

г) вір в успіх!

     13. Вправа «Коло зворотного зв'язку» (10 хв)

Ведучий пропонує учасникам по колу висловити свої думкиз таких тем:

• Що найбільше запам'яталося, сподобалося на тренінговихзаняттях?

• Яка тема була особливо актуальною, цікавою?

• Чи потрібні, на ваш погляд, подібні заняття?

• Над чим ще, на ваш погляд, потрібно попрацювати?

• Як ви збираєтеся використовувати те, чого навчилися у групі?

     Наприкінці заняття ми можемо вивести практичну формулупсихологічно благополучної людини:

• розуміє (чого вона хоче, чого прагне);

• вміє прогнозувати бажаний результат;

• може самостійно оцінити ефективність власної діяльності тавідкоригувати її можливі недоліки;

• отримує задоволення як від самого процесу діяльності, такі від її наслідків.

Пам'ятка вчителю «Як зберегти психічне здоров'я»

• Не потураючи емоціям, але й не пригнічуючи їх, налагоджуйтеповноцінні стосунки з людьми.

• Емоції — це явища, які охоплюють наше тіло, розум та енергію.Вам потрібно розряджати акумульовані почуття.

• Зосереджуйтесь, якщо хочете з'ясувати суть проблеми.

• Гнів може спонукати до позитивних змін, якщо ви розумновикористаєте його.

• Помітивши негативні емоції інших людей, виявіть свої навичкиактивного слухання, підтримайте прагнення цих людейвиробити вищу самооцінку, відчути свою значущість та

індивідуальність.

  • 220x90 MONMS static

    wodenuk

    logopoippo2
  • pol yprav188x80 pedrpesacom banner dotsOsvitaUA logo
  • LogoTop.uk-UA
by joomlana.net